Новый Формат

     СПЕЦПРОЕКТЫ:      Выборы 2015      Евроинтеграция     Реформы     Транспорт     Децентрализация     Кадровая политика


Эксперты назвали механизмы борьбы с коррупцией

Почти половина опрошенных украинцев считает коррупцию самой большой проблемой в государстве. Это показал общенациональный опрос, который провел Фонд «Демократические инициативы» имени Илька Кучерива с 18-го сентября по 3 октября. Результаты исследования во время круглого стола обсудили эксперты и представители государственных учреждений. Опрос и проведение пресс-мероприятий состоялись при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Чехии (далее – УКР.).

«Майже половина населення – 44% – оцінює корупцію як найбільш серйозну проблему в Україні, ще 36% вважають її досить серйозною. Що стосується поширення корупції, то воно оцінюється населенням як дуже поширене. 90% – фактично все населення – вважає корупцію поширеною високою мірою», – розпочала презентацію даних опитування директорка Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.

Водночас вона зазначила, що ставлення українців до повсякденної корупції неоднозначне – вважаючи це явище ганебним та аморальним і засуджуючи корупціонерів при владі, вони натомість самі дають хабарі.

«Люди дають хабарі за якісь послуги і розуміють, що це зло, але таке зло, яке необхідне, бо так простіше або швидше вирішити якесь питання. Але якщо такі умонастрої будуть панувати у суспільстві, то ми нічого з горішньою корупцією не зробимо, тому що люди нагорі цілком поділяють національну філософію», – сказала соціолог.

Вона повідомила, що  найбільш корумповані органи, на думку українців, — це суд, тобто та інстанція, яка і повинна боротися з корупцією, — так вважають 52%; Верховна Рада, яка повинна приймати закони, що мають побороти корупцію, — 51%; прокуратура, яка має боротися з корупцією, — 45%; уряд — 43%; митниця — 39%; медичні установи — 39%.

У сфері побутової корупції, згідно з дослідженням, лідирує медична галузь. Це пов’язано з тим, що люди найчастіше звертаються саме у медзаклади. Відносно найчастіше з цим явищем українці стикались й у вищих навчальних закладах, місцевих органах влади, школах.

Як зазначила  Ірина Бекешкіна,  за показниками корупції Україна перебуває «на найбільш ганебних місцях», і ситуація не міняється.

«Коли ми питаємо, чи корупція за останні 3 роки стала більшою-меншою, майже 40% вважають, що нічого не змінилося, а 44% — що вона значно або трохи зросла», — наголосила соціолог, але одразу ж зауважила, що це неправда, оскільки раніше, за часів Януковича, корупція взагалі була системною і викачувала все, що можна. Нині ж корупція стихійна. Ще одна відмінність –  сьогодні про корупцію постійно говорять і пишуть, тож складається враження, що корупції стало більше, хоча насправді це не так.

Щодо можливості подолати корупцію, то  думки поділилися. Трохи більше тих, хто вважає, що це нереально. Таких майже 40%. 30% вважають, що це можливо. Ще третина не змогли дати певної відповіді. Тобто є розгубленість серед людей, констатувала експертка.

Найбільш ефективними заходами боротьби з корупцією, на думку українців, є посилення кримінального покарання.

«Щодо методів подолання корупції, то переважають «репресивні» – середній бал 3,5 за 5-бальною шкалою. Людям здається, що садити-звільняти – це найкращий метод боротьби з корупцією. Хоча ми знаємо, що одних посадили-звільнили, а інші прийшли на їхнє місце і продовжують цю ганебну справу. А що стосується таких заходів, як підвищення заробітної плати державним службовцям, тут середній бал 2,6 – менше середнього. Це означає, що більшість вважають, що підвищувати зарплату – не найкращий спосіб», – сказала Ірина Бекешкіна.

Соціолог зазначила, що, на думку людей, найбільш ефективно можуть боротися з корупцією самі громадяни (39% опитаних) і президент (37%), а також спеціалізовані антикорупційні органи, ЗМІ і прокуратура. На політичні партії та органи місцевої влади та фіскальну службу сподівань немає.

«На запитання, чи може влада самотужки подолати корупцію, більше половини відповіли, що ні. Вірить у це лише 20%. А чи повинне населення, громадські організації брати участь в боротьбі з корупцією, більше половини відповіли: так. І водночас вони самі не готові брати участь у діяльності цих громадських організацій», — підкреслила Бекешкіна.

Щороку свій  замір – Світовий індекс сприйняття корупції – проводить і  міжнародна громадська організація у боротьбі з корупцією Трансперенсі Інтернешнл. Виконавчий директор Трансперенсі Інтернешнл Україна Ярослав Юрчишин  відзначив, що у світовому Індексі сприйняття корупції (СРІ) за 2016 рік Україна отримала 29 балів зі 100 можливих. Це на 3 бали більше, якщо порівнювати з 2013 роком, коли розпочалася Революції Гідності,  але прогрес  недостатній, каже громадський активіст, бо демонструє ситуацію, коли корупція керує країною, а не країна бореться з корупцією.

Експерт навів приклад, що такі країни, як Румунія, Сингапур чи Грузія з початкового етапу реформ набирали по 3–5 балів за  рік додатково. Данія та  скандинавські країни, які вважають еталонними у протидії корупції, мають по 95—98 балів.

Серед сфер,  де  громадяни відзначають найбільші проблеми, це – відсутність верховенства права. Понад 50% мешканців України вважають, що суди тотально корумповані, хоча практику давання хабарів мали  менш ніж 8%. Переважна більшість громадян відзначає  і  корумпованість Верховної Ради, хоча напряму  стосунків  з Верховною Радою не мали.  Аналогічна ситуація з урядом, прокуратурою – понад 45% українців вважають прокуратуру тотально корумпованою. В той же час менше ніж 2,5% мали досвід корупції в даній структурі.

«Тому насправді наші уявлення про корупцію не завжди відповідають реальному стану, але є сфери, де ці уявлення повністю відображають реальний стан речей. Найбільш корумпованими сферами, де люди реально стикалися з хабарами названо:  медицина, середня й, початкова освіта», – каже експерт. 

Водночас,  на думку Ярослава Юрчишина,  в суспільстві  простежуються  патерналістські підходи.  Понад 60% громадян каже, що треба боротися з хабарами, але  лише 20% готові самі включатися у цю боротьбу. «Було б легко сказати:  на жаль,  у нас народ такий, – наголошує Юрчишин.  – Але це не так, тому що люди наслідують ті стандарти і  патерни, які сповідуються в масовому інформаційному полі. І якщо ми бачимо, що НАБУ лише засвітило електронні декларації чиновників, а не перевіряє їх, у будь-якого громадянина є пояснення, чому він може дати хабар».

Щодо покарання, на яке  так сподівається суспільство, то воно, на думку експерта, дасть незначний ефект. Просто будуть красти розумніше, щоб не попадатися, схеми стануть складнішими.  Система покарання має йти в паралельно зі змінами взаємовідносин держави і громадян, вважає Ярослав  Юрчишин.  Він відзначив, що ознакою оздоровлення суспільства є те, що  третина респондентів   на запитання, які форми боротьби пересічних громадян з корупцією  є ефективними,  відповіла –  серйозне ставлення до виборів органів влади. Взаємозв’язок системи виборів, делегування до влади відповідних чи не відповідних людей –  прямий у боротьбі з корупцією, переконаний громадський активіст.

Резюмуючи,  експерт зазначив,  що жодній країні не вдалося подолати корупцію в межах року-півтора. Знизити її рівень можуть прозорість й підзвітність,  зміна взаємовідносин громадян і влади, бізнесу і влади. «І опитування, і дані Світового індексу сприйняття корупції  чітко фіксують, що, на жаль, розмов про боротьбу з корупцією у нас набагато більше, ніж реальних механізмів. Ці механізми мають бути доступні і зрозумілі нашим громадянам, тому Трансперенсі Інтернешнл Україна спільно з Реанімаційним пакетом реформ йдуть у регіони, щоб навчити громадян користуватися цими механізмами», — наголосив Ярослав Юрчишин.

Керівник напрямку «Прозорі міста» в Трансперенсі Інтернешнл Україна Катерина Цибенко відзначила, що спільно з партнерами  Трансперенсі Інтернешнл  Словаччини  та Фонду «Відкрите суспільство»  вони активно провадять роботу  щодо підвищення відкритості місцевої влади  для мешканців міст.

Перше місце у рейтингу прозорості серед сотні найбільших міст України посідає Львів, відзначила експерт. «Ми взяли 100 найбільших міст за населенням і поміряли їхній рівень прозорості за 13-ма сферами, які включають в себе 91 індикатор», –— повідомила вона.

За її словами, середня прозорість міст в Україні становить 30 % зі 100, що є досить поганим показником.

 «Ця методологія базується на словацькій. У Словаччині був впроваджений подібний проект і за 4 роки вони змогли підняти свою середню прозорість міст до 47 %», –— додала Катерина Цибенко.

Максимальний бал отримало місто Львів — 59,7, втім говорити про прозорість, на думку експерта, зарано. «Це напівпрозорість. Є дуже багато сфер, у яких треба працювати для підвищення прозорості», –— сказала вона.

Керівник напрямку «Прозорі міста» в Трансперенсі Інтернешнл Україна повідомила, що цей рейтинг включає 13 сфер, які охоплюють всі основні галузі відповідальності міської влади: закупівлі, бюджет, освіта, комунальне майно, комунальні підприємства, доступ та участь, житлова та соціальна політика.

«Найгіршими сферами виявились житлова й соціальна політика та комунальна сфера. 65 міст по всій Україні отримали 0 балів у цих сферах. В житловій політиці ми, наприклад, вимірювали чи мають громадяни можливість подати заяву на одержання житла чи записатись на отримання соціальних послуг, наприклад — на прийом до лікаря. У Львові таке є, а в багатьох інших містах нема»,  – констатувала Катерина  Цибенко.

Своєю чергою, заступник міністра охорони здоров’я Роман Ілик прокоментував результати опитування  щодо корупції у медичній сфері.

«Корупція у сфері охорони здоров’я виникає там, де є диспропорція між декларацією з боку держави і реальністю… Медична галузь недофінансована… Сьогодні пацієнти фінансують галузь на 50% фактично зі своїх кишень», — каже Роман Ілик.

За словами заступника міністра, корупція в системі охорони здоров’я виникає на етапі, коли пацієнт звертається до лікаря, який визначає його платоспроможність. «Не можна говорити, що лікар забирає всі кошти собі: частина йде на ресурсне забезпечення лікування безпосередньо пацієнта, частина — на підвищення кваліфікації лікаря і т.д.», — зауважив Роман Ілик, додавши, що майже в кожному медичному закладі є так звані благодійні, або тіньові готівкові фонди, коштом яких закуповується все необхідне для роботи закладу, а частина коштів спрямовується на оплату праці медичного персоналу.

«Ми маємо говорити чесно: у системі, яку ми маємо сьогодні, корупція є головним з основ­них економічних механізмів збору додаткових кош­тів», — зауважив Роман Ілик, зазначивши, що насамперед це проблема морального й етичного характеру.

Запровадження медичної реформи, за словами заступника міністра, допоможе подолати корупцію в медичній галузі. «Є, на мій погляд, дві ключові зміни, які «вдарять» саме по побутовій корупції: перехід на оплату за послуги і конкуренція. Держава покроково переводить систему охорони здоров’я на закупівлю послуг в інтересах пацієнтів», — наголосив доповідач.

У рамках медичної реформи буде запроваджено систему національного солідарного страхування і запрацює конкуренція на етапі вибору пацієнтом медичного закладу для отримання якісних послуг. «Ефективна система має балансувати себе сама. І будьте впевнені, ми використовуватимемо весь арсенал засобів, щоб досягти роботи системи на 100% без хабарів», — запевнив Роман Ілик, додавши, що зміни розпочнуться з наступного року на первинній ланці і у 2020 р. — на рівні спеціалізованого лікування.

У боротьбі  з корупцією  є  й регіональні відмінності, додала  Ірина Бекешкіна.

Зокрема, на запитання, чому в Україні розповсюджена корупція, хабарництво та підкуп посадових осіб, 41% відповіли, що це ганебне явище, яке не має об’єктивних підстав. Але якщо взяти регіонально, то на Донбасі так вважають 68%, а от в Західному регіоні переважає інша відповідь — 44% вважають, що це складова суспільних традицій, і лише 22% — що це ганебне явище.

Із соціологом погодився і регіональний координатор Реанімаційного пакету реформ Іван Омелян.

Специфіка антикорупційної діяльності в регіонах існує, каже він. Однак всю  країну обʼєднує  те, що антикорупційні центри і громадські активісти,  які борються з корупцією, існують нині в кожному регіоні України. Із 13 місцевих громадських коаліцій, створених за сприяння РПР,  всі 13 мають антикорупційні групи. Більшість із них концентрують свою роботу на медустановах, судах та  місцевих  органах самоврядування. Водночас, як зауважив експерт,  мало уваги приділяється роботі з самими громадянами, що необхідно  надолужувати.

Іван Омелян розповідає, що місцева влада доволі відкрита для співпраці з громадськими активістами, надає їм необхідну інформацію та можливість контролю . Але коли питання доходять до  продажу  землі, оренди міського майна,  одразу виникають недопуски громадських активістів.  «Запитання про  генеральні  плани  у містах обласного значення рівнозначне величезним мішкам з грошима. І туди ні громадські активісти, ні навіть правоохоронні органи не можуть добратися на даний момент», – зауважив експерт РПР.

Коментуючи дані опитування, Іван Омелян відзначив: «41% вважають, що хабар це аморальне явище, але  39% вважають, що нереально розвʼязати проблему корупції в Україні. Ці цифри – чіткий сигнал, що повинна бути система невідворотного покарання за велику корупцію. Питання побутової корупції – це питання топ-корупції і психологічного барʼєра, який ми самі будуємо, коли бачимо не покарану велику корупцію»,  – резюмував експерт.

 

Оставить комментарий

*

Вы можете пропустить до конца и оставить ответ. Pinging в настоящее время не доступны.
Материалы по теме: В Никополе на взятке задержан сотрудник исполнительной службы
На Днепропетровщине подполковника полиции будут судить за взяточничество
В Кривом Роге на взятке задержали начальника отдела образования
«Будем рубить руки»: «Квартал 95» сделал пародию о борьбе с коррупцией в Украине
Коррупция в повседневной жизни украинцев: За что даем взятки? Кому и почему?