Новый Формат

     СПЕЦПРОЕКТЫ:      Выборы 2015      Евроинтеграция     Реформы     Транспорт     Децентрализация     Кадровая политика


Деньги в политике: как политические партии готовятся к выборам

8 октября 2018 года в Киеве состоялась международная конференция «Деньги в политике: как политические партии готовятся к выборам». Мероприятие организовано Комитетом избирателей Украины в сотрудничестве и при поддержке Представительства Фонда Конрада Аденауэра в Украине (далее – УКР.).

Модератором заходу виступив голова КВУ Олексій Кошель. Він привітав учасників із відкриттям конференції та побажав плідної роботи. Також голова КВУ ознайомив присутніх із деякими висновками організації щодо моніторингу партійних фінансів. Зокрема, вказав на аномальну високу кількість потенційних кандидатів на виборах Президента України: це 28 осіб. При тому, що офіційна кампанія розпочнеться лише 31 грудня. Також О. Кошель звернув увагу на те, що традиційно вибори в Україні є надзвичайно дорогими. Основна причина цього – це витрачання політиками значних сум на політичну рекламу. За оцінками КВУ за останні кілька місяців партії могли реально витратити лише на розміщення зовнішньої реклами півмільярда гривень. При цьому офіційно було витрачено лише 10 млн. грн.

Учасників заходу також привітала Габріеле Бауманн, керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні. Пані Бауманн наголосила на актуальної теми моніторингу партійних фінансів для України. Зокрема, вказала на те, що значна частина експертів розглядає українські партії виключно в контексті політичних проектів, що не є коректним. За словами пані Бауманн в останні роки в Україні сформувалися більш змістовні моделі політичних партій, в програмах яких простежується ідеологічна різниця. Партії розрізняються тим як вони ставляться до питання вступу України в НАТО та ЄС, вирішення ситуації на Сході України, просування певних реформ та питання кримського півострову.

Аналітик КВУ Денис Рибачок презентував основні висновки Комітету виборців щодо існуючих проблем в галузі партійного будівництва в Україні. Так, було підкреслено, що 80% українських партій де-факто є фіктивними структурами, що існують лише на папері. Із 353 українських партій фінансові звіти до НАЗК не подають близько 100 і ще 200 подають порожні звіти, не зазначаючи жодних витрат. Також ці партії не беруть участі у виборах. Тому реально в Україні діє близько 50 політичних сил. Крім того проблемою залишається високий рівень тінізації партійного життя. Так, 79% українських партій офіційно не мають жодного працівника, 47% — жодного місцевого осередку зі статусом юридичної особи. Щодо витрат партій, то перше місце займає розміщення політичної реклами. При цьому парламентські партії розміщують таку рекламу за державні кошти, отримані ними в рамках державного фінансування статутної діяльності.

Народний депутат України Руслан Сидорович вказав на те, що повністю детінізувати партійне життя можна буде лише після проведення загальної детінізації фінансів в Україні. Без цього кроку жодні партійні рефори не будуть успішними. Пан Сидорович також підкреслив, що проблема тінізації партійних коштів пов’язана, в тому числі, із значними витратами на політичну рекламу. Для порівняння: кількість відповідних матеріалів у державах Європи є мінімальною. За словами Р. Сидоровича політична реклама дає можливість кандидатами уникати прямого контакту із виборцями і впливати на їх свідомість через розміщення реклами. Фракція «Самопоміч», яку представляє нардеп, виступає або за повну заборону політичної реклами, або зведення її до такого мінімуму, який повинен сприяти безпосередньому контакту кандидатів із громадянами.

Ігор Попов, народний депутат України, зазначив, що закон про держфінансування партій в плані контролю дійсно працює, але в плані державного фінансування партій він повністю провалився. Партії сприймають державне фінансування як додатковий бонус і витрачають кошти на ті сфери, де можна: по-перше, провести платіж однією платіжкою; по-друге, легко звітувати перед НАЗК; по-третє, не витрачати кошти на податки. Також І. Попов зазначив, що бюджети українських виборів є надзвичайно затратними, включаючи сотні мільйонів доларів. При цьому повністю заборонити рекламу на телебаченні не вдасться, тому варто принаймні збільшити тривалість відповідних роликів, що сприятиме їх більшому змістовному наповненню. Щодо виборчої реформи, то І. Попов підкреслив важливість ліквідації мажоритарної складової на виборах до парламенту. При цьому, на його думку, такі ініціативи не отримають підтримки у Верховній Раді, тому принаймні варто спробувати дещо модифікувати мажоритарну складову, зробивши її двохтуровою.

Олекснадр Черненко, народний депутат України, наголосив, що на робочій групі із розгляду проекту виборчого кодексу політики дійшли до згоди щодо заборонити зовнішньої реклами та певного обмеження реклами в ЗМІ і телебаченні. При цьому треба не лише суто формально збільшувати тривалість роликів (наприклад, до 3 хвилин), а варто говорити про вимоги до їх змістовного наповнення. Щодо коштів на виборах, то О. Черненко підняв питання оплати плаці членів виборчих комісій. На сьогодні ці особи отримують від держави фактично копійки, але при цьому несуть значну відповідальність. Відповідно їх фінансують в тіньовий спосіб самі партії, що хоча б частково дозволяє вирішити проблему, хоч і не в законний спосіб. О. Черненко скептично висловився щодо можливості прийняття виборчого кодексу найближчним часом. На його думку це питання може не знайти достатньої підтримки в парламенті.

Роман Безсмертний, потенційний кандидат в Президенти України, запропонував на виборах до ВР використовувати мажоритарну виборчу систему двохтурової більшості із обов’язковим висуненням кандидатів від політичних партій. На його думку ця система дає можливість розуму, досвіду та знанням повернутися в політичну систему України. Також він запропонував розглядати питання партійного фінансування в більш широкому контексті, а саме через аналіз політичної системи України. На його думку важливо зрозуміти, якою є мета виборчої чи партійної реформи і лише тоді напрацьовувати механізми її реалізації. Р. Безсмертний зазначив, що основна мета партії – це комунікація із громадянами і саме від розуміння цього мають будуватися будь-які партійні реформи. При цьому Україні варто загалом змінити свої правові підходи до реалізації багатьох питань, які, на думку Р. Безсмертного, є вже давно застарілими і потребують модернізації у форматі перезаснування держави.

Андрій Саук, співголова Політичної партії Демократичний Альянс, зазначив, що із самого початку партія Демальянс була заснована на засадах партійної прозорості та чесності, а тому вказувала реалістичні цифри у своїх звітах. У той же час партіям не сподіватися на життя виключно за рахунок внесків партійців, оскільки ця модель в Україні не працює. На думку А. Саука ключовою проблемою в Україні є безкарність, що нівелює досить якісне українське законодавство. Щодо грошової застави, то А. Саук не підтримав ідеї її збільшення, оскільки це не дозволить вирішити питання технічних кандидатів.

Питання міжнародного досвіду партійного будівництва висвітлили пані Габріеле Бауманн та Мортон Енберг, керівник Офісу Ради Європи в Україні.

Пані Бауманн наголосила, що питання виборчого права відносяться до основних питань демократії. Вона підкреслила, що важливо дотримуватися механізмів, які забезпечують всезагальну участь громадян у виборах. Одним із них голосування поштою, яке на разі активно використовується в Німеччині. При цьому в Німеччині, як і в Україні, досить активно обговорюється питання виборчої реформи. Зокрема, щодо зменшення кількості виборчих округів, прямих мандатів, виборчого бар’єру (зараз складає 5%), а також зміни системи перших та других голосів, що є елементом виборчої системи країни. На виборах до Бундестагу 2013 року не було враховано майже 7 млн. голосів, оскільки ці партії не подолали бар’єр. Крім того на порядку денному питання введення обов’язкової явки на вибори, а також запровадження виборчих комп’ютерів. Загалом, попри певні схожості між Україною та Німеччиною, в Німеччині на виборах в першу чергу мова йде про партійно-політичний аспект, а не про впливових осіб, які реально стоять за партіями, як це часто є в Україні.

Мортон Енберг зазначив, що Офіс Ради Європи в Україні має кілька ключових напрямків роботи, серед яких виборче законодавство, суспільне мовлення, децентралізація, переселенці, юридичні реформи, реформа прокуратури, а також тема насилля проти жінок. Одним із важливих питань виборчого напрямку є питання рівного доступу до політики на всіх рівнях, що, в тому числі, пов’язано із діяльністю суспільного мовлення в Україні. Мета суспільного мовлення – надавати виборцями чесну та неупереджену інформацію, не порушуючи при цьому принципу рівності кандидатів.  Пан Енберг також висловився щодо зміни виборчої системи в Україні на виборах до Верховної Ради. Він нагадав, що Венеціанська комісія рекомендувала Україні перейти на виборчу систему з відкритими списками, яка видається найбільш оптимальною на сучасному етапі.

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», зазначив, що в теперішніх умовах на президентських виборах роль партій є важливою, але не вирішальною. Так,  П. Порошенко спирався в 2014 році у виборчій кампанії не на партію, а на виборчий штаб. Тоді як Ю. Тимошенко розраховує на розгалужену систему партії «Батьківщина». За рахунок потужної реклами можна провести ефективну коротку виборчу кампанію і це теж один із деформацій нашого політичного процесу. Цю деформацію можна було чітко спостерігати на виборах 2014 року, коли деякі політичні сили розпочали кампанію незадовго до дня голосування. Щодо виборів 2019 року, то вони стануть для багатьох партій своєрідним трампліном перед парламентськими виборами.

Віктор Таран, голова Центру «Ейдос», зауважив, що починаючи з вересня 2016р. 1,200 млрд грн. було витрачено на фінансування партій з бюджету. Відповідно до звітів зараз партії на 91% живуть за рахунок держфінансування. У Європі цей показник складає 60-70%. Дослідження центу «Ейдос» за період з вересня 2016 р. по вересень 2018 р. показало, що 22% витрат партій витрачається на пропаганду, 20,6% – на утримання осередків, 17% – на зарплати. Також зараз в політиці широко використовується прихована політична реклама, поняття якої досі не визначило НАЗК. В. Таран закликав колег спільно виробите зміни до законодавства про політичні партії. Тому що зараз партії вже ведуть виборчу кампанію за державні кошти,  а після виборів партії-переможці ще й отримають з держбюджету грошову компенсацію за витрати на агітацію.

Дмитро Калмиков, експерт із кримінального права і проблем корупції Центру політико-правових реформ, закликав політиків до повноцінного розгляду проблем щодо вдосконалення законодавства про політичні партії. За його словами з кожними наступними виборами частка витрат на ТБ рекламу зменшується. Водночас збільшується частка витрат на Інтернет та соціальні мережі. Тому пряма заборона реклами призведе лише до збільшення джинси (прихована реклама), а частка грошей піде на соцмережі, Інтернет-ресурси. Щодо державного фінансування партій, то воно не може на 100% вирішити проблеми партій, однак є важливим та потрібним кроком, який активно використовують в світі. Щодо стану законодавства про політичні партії, то тут варто внести досить багато змін. Зокрема, щодо притягнення до відповідальності порушників, уточнення поняття статутної діяльності, вимог щодо аудиту партії, розмежування партійної діяльності та витрат на вибори. Також потребує внесення якісних змін щодо роботи Національної поліції та судів, які на разі не достатньо розуміють проблематику законодавства про політичні партії.

Ігор Фещенко, аналітик ЧЕСНО, вважає, що виборча кампанія почалася ще 1,5-2 роки тому. Прикладом можуть бути партія «Основа» партія Наливайченка «Справедливість» і партія «За життя», яка веде діяльність на ТБ і розміщувала біл-борди з рекламою чи то ТВ програми, чи партії,  але у звітах інформації про витрати нема, а рейтинг партії росте. Офіційно партій вже витратили кількасот млн доларів на виборчу кампанію. Він поінформував, що 1 місяць рекламної компанії новий курс партії Батьківщина коштує 22 млн грн. Кампанія П.Порошенка на ТБ коштує 10 млн грн. Кандидати від партії і самовисуванці знаходяться  зараз не у рівних умовах: перші повинні звітувати про походження і витрачання  коштів, а інші ні, оскільки офіційно передвиборча кампанія ще не стартувала. Ще більше коштів уже було витрачено на вибори у вигляді медіа підтримки. Тиждень тому Рінат Ахметов профінансував додатково свої медіа на 70 млн грн.

Олексій Сидорчук, координатор проектів IFES, заявив, що вважає, що новий закон про політичні партії уже створив значні зміни, адже завдяки нового механізму прозорості ГО можуть відслідковувати діяльність і фінансування партій. Часто саме медійний резонанс є тим важелем, що може змусити політичних акторів змінити поведінку і такі приклади вже є. О. Сидорчук також вказав на недоліки в частині законодавства, які потрібно змінити, зокрема, у частині партійного фінансування і фінансування виборчих кампанії. Також він згадав про прогалини у законодавстві щодо функціонування контролюючих органів, таких як на НАЗК і  ЦВК.

Володимир Цибулько, політичний експерт, висловив думку, що більшість гравців, які вже включилися у виборчий процес боряться не за президентський портфель, а за право участі у майданчику для створення правлячої коаліції в парламенті. Результат президентських перегонів буде завершений формуванням політичного класу як такого і формуванням партійних і компетентних фільтрів, щоб у парламент не потрапили «випадкові» люди. Також, на думку експерта, в соціологічні опитування включають таких потенційних кандидатів на пост Президента України як В. Зеленський і С. Вакарчук для того, щоб перевірити реакція суспільства на нових та недосвідчених кандидатів.

 

 

Оставить комментарий

*

Вы можете пропустить до конца и оставить ответ. Pinging в настоящее время не доступны.
Материалы по теме: 80% украинских партий существуют только на бумаге, — КИУ
В 79% украинских партий официально нет ни одного работника, — КИУ
КИУ призывает политиков отказаться от рекламы до старта выборов
Днепр занимает 4-е место в Украине по количеству ДТП
В Днепре состоялся пресс-завтрак, посвященный судебной реформе