Новый Формат

     СПЕЦПРОЄКТИ:      Вибори      Євроінтеграція     Реформи     Транспорт     Децентралізація     Кадрова політика


Чи стане закон про адмінзбір за послуги тягарем для громадян і бізнесу?

3 лютого у Верховній Раді відбувалося голосування у першому читанні за законопроєкт, що передбачав збільшення розмірів державного мита за низку нотаріальних послуг, що надаються державними нотаріальними конторами і посадовими особами місцевого самоврядування (посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій документів тощо).

Головна аргументація розробників законопроєкту — врахування сучасних соціальних та економічних умов, а також сприяння наповненню місцевих бюджетів. Адже більшість платежів, що передбачені Декретом про держмито, не переглядалися ще з 1993 року! Однак популізм серед народних депутатів взяв гору і законопроєкт не набрав необхідних голосів для ухвалення в першому читанні. Лунали звинувачення у підвищенні мита у 100−200 і більше разів, хоча по суті йшлося про зміни розмірів плати, наприклад, з 17 копійок до 17 чи 34 гривень тощо.

Як зазначає у своїй статті експерт ЦППР Євген Школьний, ситуація із необхідністю актуалізації зборів за нотаріальні дії та поданий щодо цього законопроєкт є лише частковим відображенням іншої, значної ширшої проблеми. Зокрема, це проблема застарілих, непрозорих, недостатньо обґрунтованих, а інколи навіть незаконних зборів за адміністративні і прирівняні до них послуги (реєстрації, дозволи, паспорти тощо). Адже в Україні досі хаос у законодавстві, яке стосується оплати адмінпослуг. Ця плата визначається і в законах, і в підзаконних актах. Таких актів більше сотні, і вони досі по-різному навіть називають ці платежі («державне мито», «ліцензійний збір», «плата» тощо), а також по-різному визначають і розміри оплати (в неоподатковуваних мінімумах, в мінімальних зарплатах, в прожиткових мінімумах тощо).

Деякі акти передбачають окремі «платні послуги», тобто умисно подрібнюють повноцінну послугу, щоб встановити додаткові збори за кожну з них. Деякі — майже не змінювалися ще з 90-х років, як-от Декрет про держмито. Суттєво страждають органи місцевого самоврядування (ОМС), адже саме вони недоотримують кошти в місцевий бюджет через те, що збори за їх адмінпослуги встановлені мізерні, або й взагалі є безоплатними. Хаос у сфері оплати за послуги породжує і незаконні побори, що стягуються з громадян.

Щоб вирішити цю проблему системно група народних депутатів подала законопроєкт «Про адміністративний збір». Він, в свою чергу, визначає призначення адміністративного збору, зокрема, його компенсаційний характер, встановлює порядок розрахунку адмінзборів та їх сплати. І найважливіше — законопроєкт містить перелік усіх базових (найпопулярніших) адмінпослуг, і щодо кожної з них встановлено чіткий прозорий розмір плати. Частина цих розмірів відповідає чинним законним розмірам зборів, але переведені у абсолютні одиниці (реєстрація нерухомості, паспортні послуги, реєстрація транспортних засобів). Інші послуги (реєстрація бізнесу, землі, РАЦС) визначені на основі методу аналогії, співмірно до вартості послуг щодо реєстрації нерухомості. Адже усі послуги (реєстрації, витяги) є аналогічними за процесом надання. Для частини масових послуг, зокрема, реєстрації місця проживання, «сільського нотаріату», враховано ще соціальні чинники.

Щоб упередити популістичні звинувачення розглянемо кілька прикладів на основі деяких найпопулярніших послуг.

Так, за реєстрацію громадянина фізичною особою — підприємцем (ФОП) законопроєктом пропонується встановити збір у розмірі 100 грн. Наразі така послуга є безкоштовною. Точніше, за цю послугу сплачують усі платники податків (бюджет), адже безкоштовного нічого не буває. Через цю безоплатність на практиці виникають проблеми із доступністю до цих послуг у громадах. Так, менші громади (тобто без колишніх міст обласного значення) набувають повноважень з реєстрації ФОП виключно у разі прийняття відповідною радою рішення про це, тобто за бажанням. Однак безоплатність такої послуги не стимулює ОМС брати ці повноваження. Адже місцевому самоврядуванню потрібно покривати витрати на надання відповідних послуг.

Як наслідок, особі, що проживає у меншій громаді, немає можливості звернутися фізично до державного реєстратора по консультацію чи послугу. Звісно, зараз з’являється багато електронних послуг і можливостей, але ж вони так само потребують фінансування. В той же час, навряд чи сплата одноразового платежу у розмірі 100 грн стане непомірним фінансовим тягарем. Так, наприклад, лише сама вартість обслуговування банківського рахунку ФОПа може складати 100 грн кожного місяця. А щомісячний ЄСВ у понад 1000 гривень тим паче не порівняти. Отже, одноразова сума збору за реєстрацію не погіршить матеріальне становище ФОПів. Навпаки, ця реєстраційна послуга стане доступною у кожній громаді і заощадить витрати на дорогу та час людей.

За іншу популярну базову адмінпослугу — реєстрацію шлюбу, законопроєкт передбачає встановлення адмінзбору у розмірі 200 грн, та 1000 гривень за «шлюб за добу». Сьогодні ж, згідно Декрету про держмито, ця послуга коштує 85 коп. На перший погляд виглядає так, що вартість реєстрації шлюбу підскочить у сотні разів. Але і тут є нюанси. По-перше, цей розмір збору не переглядався за останні 25 років. По-друге, вже сьогодні плата за реєстрацію шлюбу на практиці може складати цілих 13 000 грн. Річ у тім, що Мін’юст свого часу запровадив сумнівний, з правової точки зору, пілотний проєкт «шлюб за добу». Ним було дозволено надавати таку послугу тільки через підприємства (нехай, і державної та комунальної власності). Це перетворило державну послугу на бізнес. Наприклад, у КП «Готово» реєстрація шлюбу за добу коштує від 6738 до 13102 грн. З цих сум до бюджету надходять лише «законні» 85 коп. Тож на практиці ця послуга стане для громадян в рази дешевшою.

Отже, проєкт Закону про адмінзбір жодним чином не має на меті погіршення матеріального становища громадян. Більше того, усі вразливі верстви населення цим законопроєктом захищаються, адже надання адмінпослуг у сфері соціального забезпечення громадян ним передбачене виключно як безоплатне. Є можливість адресних компенсацій. Усі довідки встановлені як безоплатні, для стимулювання їх «ліквідації». За загальним правилом, електронні послуги матимуть менший збір.

Тобто законопроєкт вирівнює розміри адмінзборів та актуалізує їх відповідно до сучасних соціально-економічних умов. Адже кожен розмір такого збору має покривати хоча б частину витрат, що йдуть на надання відповідної адмінпослуги конкретному споживачеві. А не оплачувати все за рахунок усіх платників податків. Розміри зборів мають бути обґрунтованими, прозорими та справедливими. Парламент цілком їх може збалансувати до 2 читання. А місцеве самоврядування, в свою чергу, має отримувати належні надходження до бюджетів, щоб мати ресурси на виконання делегованих повноважень та забезпечувати доступність і якість послуг.

Залишити коментар

*

Ви можете пропустити до кінця та залишити відповідь. Pinging у даний час недоступні.
Матеріали за темою: