Більшість українців заявили, що були щасливими 2021 року. Так, 7% сказали, що були дуже щасливими, ще 46%, що були щасливими переважно. Переважно нещасливими були 27%, а зовсім нещасливими – 8%. Водночас кількість щасливих українців суттєво зменшилась порівняно з 2019-м, допандемійним роком, коли щасливих було понад 60%.
Про це свідчать результати загальнонаціонального дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 17 по 22 грудня 2021 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2018 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 2,3%.
Щастя не в грошах… а в їхній кількості… Рівень щастя співвідноситься з матеріальним станом: заможніші респонденти значно частіше заявляли про те, що були щасливими впродовж року, аніж бідніші. Така сама залежність існує стосовно очікувань від майбутнього року: чим респонденти багатші, тим частіше вони очікують, що наступний рік буде кращим.
П’ята частина опитаних у 2021 році раділи за значні успіхи рідних, 17% зазначили, що мали значні успіхи у роботі, навчанні чи творчості. Ще 13% у 2021 році здійснили цікаву подорож в Україні чи за її межами. Майже кожен десятий сказав, що протягом року поборов важку чи хронічну хворобу. Водночас майже 29% опитаних заявили, що жодних позитивних подій у їхньому житті 2021 року не сталося.
Українці зустрічають 2022 рік переважно з почуттям надії (43%) та тривоги (34%) щодо майбутнього держави.
Чоловіки на 6% частіше за жінок згадували про таку емоцію, як оптимізм, тоді як жінки більше за чоловіків відчувають страх (різниця 5%) та розгубленість (різниця 7%), коли розмірковують про долю країни. Віковий розподіл респондентів засвідчує, що чим молодше покоління, тим більше оптимізму та надії відчувають його представники порівняно зі старшими віковими групами. І навпаки, старші покоління частіше за молодших відчувають безвихідь, розгубленість, песимізм, тривогу та страх.
Починаючи з 2019 року, поглиблюється тенденція до зниження оптимістичних настроїв, радості, упевненості та надії серед громадян, коли вони думають про майбутнє України. Одночасно з тим спостерігається поступове зростання почуття безвихідності, розгубленості, песимізму та страху.