Новый Формат

     СПЕЦПРОЄКТИ:      Вибори      Євроінтеграція     Реформи     Транспорт     Децентралізація     Кадрова політика     COVID-19


Рестарт Разумкова, «вагнергейт» та підозра Порошенку. Якими були головні політичні події 2021 року

2021 рік, попри пандемію COVID-19, українці запам’ятають, як період політичної турбулентності. Звільнення Дмитра Разумкова з посади спікера, відставка Арсена Авакова та провал спецоперації з затримання бійців ПВК «Вагнера» — огляд головних політичних подій із коментарями їхніх учасників та політичних експертів — у матеріалі Суспільного.

Рестарт Разумкова

З Володимиром Зеленським Дмитро Разумков познайомився у 2018 році, коли той ще не оголосив про старт президентської кампанії. Разумков згадував, що це була «найнезвичайніша співбесіда» у його житті — протягом усієї зустрічі Зеленський розповідав йому про те, чому йде в президенти і якою бачить державу.

На парламентських виборах він був обраний першим номером списку партії, потім — головою Верховної ради. На цій посаді Разумков пропрацював 2 роки й 1 місяць. А 7 жовтня 2021 року своїми ж депутатами зі «Слуги народу», був звільнений. Серед причин нардепи монобільшості називали, зокрема, позицію Разумкова щодо закону про деолігархізацію. Перед другим читанням він направив документ на розгляд Венеціанської комісії, дорадчого органу Ради Європи, який надає висновки про відповідність законодавчих актів європейським стандартам та цінностям. Такі дії президент і голова фракції «Слуга народу» у парламенті Давид Арахамія розцінили, як затягування ухвалення президентського законопроєкту. А Олександр Корнієнко перед голосуванням за відставку виступив із критикою Разумкова.

«Ми вже зрозуміли, що ви хочете стати лідером національного масштабу«, — заявив Олександр Корнієнко, додавши, що «політичні цілі і амбіції» спікера взяли гору над законністю.

Проголосували за відставку Разумкова не усі депутати зі «Слуги народу». Більшість з тих, хто не голосував пізніше увійшли до нового міжфракційного депутатського об’єднання «Розумна політика», яке очолив ексспікер. До МФО приєднався 21 нардеп від «Слуги народу», 2 від «Батьківщини» і одна позафракційна, колишня «слуга» Людмила Буймістер. Один з депутатів більшості Роман Соха, мажоритарник Запорізької області, невдовзі після вступу у МФО вирішив вийти з фракції “Слуга народу”.

Створення такого об’єднання — може бути заявою про початок політичного проєкту Дмитра Разумкова, каже аналітик громадянської мережі «Опора» Олександр Клюжев: «Це МФО треба сприймати, як певну політичну ініціативу. З точки зору повноважень, то фактично у міжфракційних об’єднань цих повноважень немає. Вони не можуть подавати пропозиції до погоджувальної ради, вони не можуть впливати на розклад пленарних засідань«.

Журналісти-розслідувачі «BIHUS info» вважають, що Разумков може координувати групу депутатів, які голосують в інтересах Ріната Ахметова. Водночас після відставки Дмитро Разумков найчастіше серед усіх телеканалів відвідує ефіри телеканалів Ріната Ахметова. Та сам політик Дмитро Разумков, як і бізнесмен Рінат Ахметов, зв’язок заперечують.

Зникнення монобільшості

За Конституцією в Раді за результатами виборів формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України (226) від конституційного складу парламенту (300). За відсутності коаліції президент має право розпустити парламент. Наразі у ВР немає сформованої коаліції, її функції виконує монобільшість, але її існування теж під великим питанням.

До прикладу, позаминулого року за бюджет слуги віддали 241 голос, минулого — 225 голосів. А цьогоріч «за» проголосували всього 215 нардепів президентської фракції. Хоча приймати бюджет саме прерогатива влади. Стільки ж — 215 проголосували й за відставку Дмитра Разумкова. За принциповий для фракції більшості «антиахметівський» законопроєкт 5600 проголосували 210 «слуг».

Однак у партії всі закиди щодо зникнення монобільшості категорично заперечують.

«Звичайно є законопроєкти, коли ми даємо 215 — 219 і це пов’язано із низкою об’єктивних причин. Тому що періодично хворіють на ковід, періодично у нас є міжнародні відрядження саме у сесійні тижні. Ну і є ще такий людський фактор, коли людина не дійшла, не спрацювала кнопка чи ще щось там відбувається«, — розказала Суспільному голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк.

За її словами, найближчим часом, «Слуга народу» коаліцію не створюватиме. У ключових голосуваннях голоси, яких не вистачає слугам народу, «додають» групи «За майбутнє» і «Довіра». Голова Комітету виборців України Олексій Кошель каже така співпраця була й раніше, але стала системною саме цього року і тут може бути присутня корупційна складова.

«У нас є всі підстави говорити про те, що неформальна коаліція у Верховній раді — це «Слуга народу» плюс «Довіра», плюс «За майбутнє». Без партнерів у парламенті монобільшість на сьогодні не може ухвалювати закони. Союзники працюють бездоганно, але з ними треба розраховуватися. Посадами, преференціями для мажоритарників. І дуже часто в історії українського парламентаризму така підтримка союзників не обходилась без корупційної складової«, — розповів Суспільному політичний експерт.

Кінець епохи Авакова

57-річний Арсен Аваков увійшов в історію як людина, яка найдовше очолювала Міністерство внутрішніх справ в Україні. Він обійняв цю посаду після майдану у 2014. Тоді здавалося, що в.о міністра Аваков в уряді довго не протримається. Але зрештою — 7 років він безперервно керував внутрішніми справами.

Верховна рада 29 серпня 2019 року схвалила склад нового уряду під керівництвом прем’єра Олексія Гончарука. Тоді свою посаду зберегли лише двоє міністрів з попереднього складу – міністр фінансів Оксана Маркарова та міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Але зрештою звільнили і Маркарову, а 4 березня 2020 Верховна рада звільнила й Гончарука з посади прем’єр-міністра і автоматично відправила у відставку усіх міністрів. Однак, тоді Арсена Авакова взяли у новий уряд Дениса Шмигаля, а Маркарову — ні. Так Аваков став єдиним урядовцем, що втримався у кріслі міністра за двох президентів і взагалі найдовше з усіх утримував міністерський статус.

Президент і команда 2 роки не звільняли Авакова, попри численні акції протесту, де вимагали звільнити міністра. Але цьогоріч у липні Аваков раптово сам написав заяву про відставку. А вже за кілька місяців, після відпочинку у Італії та мовчанки у інформаційному просторі, ексміністр почав критикувати владу. Здебільшого у ефірі телеканалів «Україна» та «Україна 24», що належать Ринату Ахметову.

Доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія», політолог Василь Яблонський вважає, що медійна активність Авакова свідчить про те, що з політики він не піде: «Він цілком може бути одним із лідерів якоїсь нової чи оновленої сили політичної і зараз його пов’язують якимось чином із людьми, які близькі до Рината Ахметова«.

У Авакова надто високий антирейтинг, аби бути лідером політичної сили переконаний політолог Володимир Фесенко: «Він скоріше претендує на роль тіньового координатора різних політичних фігур, які можуть грати, як перші особи в тих чи інших проєктах, наприклад Разумков, Гройсман, та інші. А він може виступати координатором їхньої співпраці«.

ДТП нардепа Трухіна, хамство Гогілашвілі і Галушка

23 серпня дорогою з Полтави до Києва народний депутат від «Слуги народу» Олександр Трухін потрапив у ДТП. ЗМІ повідомили, що саме нардеп скоїв ДТП, в наслідок якої постраждали 6 людей. Згодом деякі видання ці публікації видалили. А Трухін спочатку уникав журналістів і не відповідав на питання, чи він був за кермом, а потім сказав, що то був не він. Відтоді це з’ясовує ДБР.

Ще один депутат від «Слуги народу» оскандалився у спілкуванні з правоохоронцями — Микола Галушко лаявся і погрожував працівникам поліції, які зупинили його водія й авто. Він кричав, що правоохоронці не мають права перевіряти авто, через «депутатський імунітет». У фракції «Слуга народу» дії Галушка засудили, але звинуватили ексміністра внутрішніх справ Арсена Авакова «в шантажі». Аваков ці закиди поки не коментував.

Цього місяця у соцмережах опублікували ще одне відео, де вже колишній заступник міністра МВС Олександр Гогілашвілі на одному із блокпостів на Донеччині хотів проїхати без перевірки документів і грубо поводився з правоохоронцями. Згодом було опубліковано ще одне відео за участі Гогілашвілі. На ньому заступник очільника МВС ображає поліцейських, звертається до них з лайливими словами й обурюється через те, що вони не знають його в обличчя як одного з керівників міністерства. Після того, як скандал набув розголосу, Гогілашвілі звільнили «за власним бажанням».

Підозра Порошенку

Державне бюро розслідувань 20 грудня повідомило про підозру у державній зраді (ч. 1 ст. 111 ККУ) та створенні терористичної організації (ч. 1 ст. 258-3 ККУ) п’ятому президенту України Петру Порошенку. ДБР викликало його на допит 23 грудня, проте Порошенко заявив у відеозверненні, що перебуває з візитом у Польщі і повернеться лише у січні наступного року.

Справа у якій фігурує Порошенко стосується можливої купівлі вугілля в ОРДЛО протягом 2014-2015 років. Раніше по цій же справі під домашнім арештом опинився один з лідерів ОПЗЖ Віктор Медведчук.

Юрист Олександр Лємєнов переконаний, що для Порошенка ця справа — не загроза: «Документи виписані лівою ногою, існує така велика вірогідність, що взагалі там складу злочину у діях Порошенка немає. Як вони збираються доводити, що після його вказівки, він що офіційно її давав? Звичайно ні. Тому це суто політична справа і вона нічим абсолютно не закінчиться, навіть в першій інстанції, для Порошенка«.

Празький аналітик дослідницького центру «Європейські цінності» Давід Стулік вважає, що головне аби слідство було позбавлене політичних впливів: «Тут вже є речі, які насторожують, бо я слідкую за заявами різних українських політиків. ніколи не можна говорити, що людина винна поки суд цього не доведе. І це поганий сигнал, коли політики починають брати справедливість у власні руки. Також важливий принцип держави такий, що політики не втручаються в роботи суддів і правоохоронних органів. І знову тут є певні запитання та сумніви, наскільки цей випадок позбавлений цього політичного впливу. Тому захід буде обережно слідкувати за цією справою«.

Голова правління Центре політико-правових реформ Ігор Коліушко заявив, що «боротьба з Порошенком» стала особистим «пунктиком» Зеленського.

«Ще до перемоги на виборах, він (Зеленський — ред.) демонстрував якусь таку незрозумілу ірраціональну ненависть до Порошенка. І весь його президентський шлях так само відбувається постійно намагання якимось чином, власне, боротися персонально з Порошенком. В цьому, з одного боку, без сумніву є елемент політичної конкуренції, оскільки партія Порошенка, фактично, має другий рейтинг сьогодні. А з іншого боку, я не виключаю і того, про що зараз все частіше говорять – що Порошенко стає одним з найвигідніших спаринг-партнерів на майбутні президентські вибори для Зеленського. Тобто вся соціологія показує, що в другому турі Зеленський мав би перемогти Порошенка на майбутніх виборах. Тому йому так виглядає, що це можливо найлегший шлях здобуття другого президентського терміну. В той же час з цього приводу варто сказати, що, по-перше, всі ті звинувачення, які висуваються Порошенку, надзвичайно важко доводити в судах, в правовій аргументації. Тому є великі сумніви, що все це взагалі чимось якось закінчиться«, — каже Коліушко.

Зеленський VS Ахметов

Під час пресконференції 26 листопада президент заявив, що бізнесмена, який очолює український список Forbes, Ріната Ахметова «втягують у підготовку держперевороту в Україні за участі Росії».

«Отримали інформацію, що 1 числа в нашій державі буде державний переворот. Цікава ж інформація? Мені здається, що важлива інформація. 1-2 грудня. Я можу сказати одразу, що у нас є не тільки агентурна, але й звукова інформація, де представники України, з представниками Росії обговорюють участь Ріната Ахметова в державному перевороті в Україні«, — сказав президент.

Рінат Ахметов відповів, що це неправда, до речі, ні 1, ні 2 грудня перевороту так і не відбулося.

На тій же пресконференції Зеленський сказав, що триває медійна війна проти нього через закон про деолігархізацію: «Це не є якоюсь таємницею, секретом. Розуміємо цю реакцію. Це реакція особисто Ріната Ахметова. Він повинен розуміти, що у нас країна під назвою Україна, а не країна під назвою ДТЕК, тому ключів від держави в нього немає«.

За його словами, Ахметов намагається створити партію з депутатів, які пройшли до парламенту за списком інших партій. У відповідь владу почали активно критикувати на телеканалах Ахметова «Україна-24» та «Україна». А пропрезидентська фракція, яка раніше часто з’являлась у ефірі цих телеканалів, заявила, що її депутати більше не братимуть участь в ефірах цих ЗМІ через «олігархічний шантаж та пропаганду».

Не секрет, що Ахметов постійно здійснював досить значний вплив на політику нашого уряду, нашої держави загалом, насамперед в економічній сфері, вважає голова ЦПК Ігор Коліушко: «Кілька міністрів в уряді завжди були, це не тільки в останньому уряді, а щонайменше в кількох останніх урядах, завжди були креатурами Ахметова. І тому його інтереси завжди були досить сильно представлені і в уряді, і в парламенті, де завжди була як не ціла фракція, то принаймні значна група депутатів, які відстоювали його інтереси. Очевидно це також породжувало якісь конфлікти із владою, очолюваною Зеленським, і видно це, скажімо так, загострилося особливо в останній період. Водночас не виключено, що тут відіграв роль і зовнішній фактор, оскільки оці протистояння між Зеленським і Порошенком, між Зеленським і Ахметовим – це не виключено, що дуже активно, хоч і скрито, підігріваються з Кремля аби провокувати нестабільність в українському суспільстві«.

«Вагнергейт» та рейтинг Зеленського

Спецоперація із затримання бойовиків ПВК «Вагнера» — це довгопланова операція українських спецслужб. Спочатку силовики мали на меті зібрати інформацію про найманців, що брали участь у окупації Донбасу, але згодом вирішили їх затримати.

Бойовикам нібито запропонували роботу в Каракасі, для цього треба було виїхати з Росії у Білорусь. А звідти — турецьким літаком летіти в Стамбул і, за легендою, далі — до Венесуели. Коли б літак прямував територією України, спецслужбовці мали повідомити про теракт, чи іншу проблему, посадити борт і затримати найманців. Однак у останній момент, згідно із розслідуванням журналістів Bellingcat та The Insider, в Офісі президента наказали відкласти спецоперацію на кілька днів і бойовиків, які на той час чекали у Мінську, затримало КДБ Білорусі.

Президент спочатку називав спецоперацію “не нашою”. Але зрештою під час спілкування із журналістами пояснив, що спецоперацію так і не довели до кінця, бо посадка Турецького літака на території України посварила б Україну з Туреччиною і наразила б на небезпеку турецьких пасажирів, що летіли б цим літаком разом із найманцями.

«Я сказав, що Україну намагаються втягнути у скандал з Ердоганом, який ніколи не пробачив би цього. Я з ним обговорюю такі речі, він так нам допомагає. Я б ніколи не в’їхав у цю стіну. Тому я кажу, що ми не проводили цю операцію«, — зазначив президент.

А колишнього начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони Василя Бурбу, який повідомив про зрив операції, Зеленський назвав “авантюристом і аферистом”.

Інформація про спецоперацію, яка не вдалась, похитнула рейтинг президента вважає Василь Яблонський: «І цей процес незавершений. Очевидно це така ситуація довгограюча, якщо можемо так сказати. Цю тему будуть підіймати у тому чи іншому вигляді опозиційні партії. Ця тема буде продовжуватись і далі. Тому так, знизився рейтинг і очевидно він ще буде знижуватися. До виборця такі речі довго доходять в сенсі реагування електорального«.

Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг«, демонструють, що якби найближчим часом відбулися вибори президента, то 24,2% проголосували б за Зеленського (серед тих, хто голосуватиме та визначився з вибором). 13,7% серед тих, які голосуватимуть та визначилися з вибором, підтримали б Порошенка, 9,6% – Юлію Тимошенко, 9,2% – Юрія Бойка, 6,9% – Євгена Мураєва, 6,8% – Дмитра Разумкова, 6,7% – Ігоря Смешка, 6,2% – Володимира Гройсмана, 3,1% – Олега Ляшка.

Водночас політолог Володимир Фесенко вважає, що на довіру виборців більше впливають соціально-економічні показники в країні. “Минулого року восени і зараз восени ми бачили зниження рейтингу. Але це скоріше пов’язано традиційно з тим, що восени і взимку рейтинги будь-якого президента у нас знижуються, бо погіршується соціально-економічна ситуація, проблеми з опалювальним сезоном. Восени більш критичні настрої наших громадян, ніж влітку чи на весні. Тобто прямого зв’язку з «вагнергейтом» я не бачу».

У Верховній раді ж після того, як з’явилась інформація про спецоперацію вирішили створити тимчасову слідчу комісію, до якої увійшли, переважно, нардепи від «Слуги народу». У своєму висновку ТСК вказала, що невідомо, хто дав наказ відтермінувати цей «розвідувальний захід», й ця вказівка не надходила від президента Зеленського, керівника його офісу Андрія Єрмака та тодішнього міністра оборони Андрія Тарана. Висновки ТСК суперечать результатам розслідування журналістів Bellingcat та The Insider, які напряму назвали прізвище Єрмака.

Утім, Рада підтримала проміжний звіт ТСК 30 листопада: «за» це рішення проголосував 251 депутат. Спікер парламенту Руслан Стефанчук повідомив, що звіт буде направлений до Офісу генерального прокурора, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань «для розгляду в межах компетенцій та відповідного реагування». Він попросив Офіс генпрокурора «взяти це питання на окремий контроль».

Залишити коментар

*

Ви можете пропустити до кінця та залишити відповідь. Pinging у даний час недоступні.
Матеріали за темою: Не вірте фейкам! Зеленський звернувся до українців
Ми вводимо воєнний стан по всій території України — Зеленський
Президент України ініціює програму економічного патріотизму
Кого українці вважають Політиком і Розчаруванням 2021 року: результати опитування
Повністю щеплені від COVID-19 українці незабаром зможуть отримати від держави тисячу гривень – Володимир Зеленський