Новый Формат

     СПЕЦПРОЄКТИ:      Допомога ВПО      Відбудова України      Євроінтеграція     Реформи     Децентралізація                                                                                Корупція      Декомунізація      Е-урядування      Кадрова політика     Вибори


Міграційні прояви та впливи: окремі наслідки та уроки для України

Аналітики Центру Разумкова підготували чергову доповідь щодо стану людського капіталу в Україні. Публікуємо головні висновки і рекомендації.

Перед Україною стоїть складне завдання ‒ відновлення та посилення людського капіталу в повоєнний період. Війна знищила тисячі виробничих потужностей і мільйони робочих місць, частина з яких вже не відновиться ніколи. Та й вимоги конкурентоспроможності вимагатимуть не простої відбудови (старих виробничих потужностей, стандартів і технологій), а формування працівників нової якості, які зможуть результативно працювати в нових інформаційних і технологічних середовищах. В таких умовах і ризики подальших економічних втрат країни вже не будуть невідворотними.

Тому вирішальне значення для творення нових середовищ матиме створення системи перенавчання працівників (системи, яка останніми роками занепадала), що сприятиме перерозподілу у сектори, які, ймовірно, будуть найбільш активними у післявоєнний період (будівництво, машинобудування, охорона здоров’я, інформаційні технології), а тому й добре фінансуватись.

Пандемія і війна створили величезні прогалини у рівні освіти, які дистанційним навчанням неможливо компенсувати, відтак — усунення накопичених прогалин має стати пріоритетом у відновленні України, щоб середня освіта змогла стати міцною основою для подальшого прагнення до сучасних знань і практик, що зможе забезпечити молодим українцям гідну персональну конкурентоспроможність на вітчизняних і закордонних ринках праці.

Безробіття серед молодих людей з вищою освітою є вагомим чинником втрати людського капіталу і «підштовхування» до еміграції. Поряд з цим, для випускників українських вишів ще не стало нормою вільне володіння принаймні двома європейськими мовами. Гарне ж знання іноземних мов не лише створює персональні переваги на ринках праці, а й формує в Україні нове цивілізаційне середовище. Це набуває особливої актуальності з огляду на очікуване зростання присутності в Україні міжнародних проєктів у різних сферах, спрямованих на повоєнне відновлення міжнародного бізнесу, що посилить запит на кваліфіковані кадри із знанням кількох європейських мов.

Щобільше, освічені молоді люди, навіть якщо вони залишають країну, привносять певну користь зовнішньому іміджу України, її соціально-психологічному сприйняттю жителями інших країн, оскільки про цивілізованість країни значною мірою свідчать її громадяни, їх життєдіяльність за кордоном. Ставлення до українців як до освіченої, цивілізованої, працелюбної нації, напевне, невдовзі стане чинником (ділової та інвестиційної) привабливості країни. Тому, попри ризики відпливу освіченої молоді за кордон, «боротьба» за належну освіту в Україні має лише посилюватися.

Особливістю політики зайнятості багатьох розвинутих країн є те, що вони докладають зусиль для залучення людей старшого віку до економічних процесів. Причому не лише через подовження віку виходу на пенсію, а радше через спонукання і сприяння їх суспільно-корисної праці у тих сферах, де їх знання і досвід можуть бути потрібними. Це водночас зможе стати чинником стимулювання пенсіонерів до продовження активної діяльності людей, уважного (а не байдужого) ставлення до здоров’я та ін.

В умовах України одним з напрямів послаблення негативного впливу зростаючого дефіциту молодих людей у певних секторах економіки та суспільного життя (як наслідок воєнних втрат чи еміграції), могло би стати зменшення або навіть зняття вікових обмежень (наприклад, під час призначення на посади державної служби, служби в органах місцевого самоврядування та ін.). Звичайно, це вимагало б підвищення рівня цифрової грамотності та набуття інших необхідних знань і навичок кандидатами, а отже — було би стимулом для розвитку в Україні системи освіти дорослих.

Говорячи про якнайшвидше повернення українців на батьківщину, в умовах падіння практично всіх сфер економічної діяльності, потрібно одночасно відповідати на питання, як вплинуть ті, хто повертатиметься до своїх домівок або на визволені території, на ринок праці з чинним високим рівнем безробіття.

Поряд з цим, дефіцит кадрів (у т.  ч. через природне і міграційне скорочення населення) означає, що в Україні може виникнути потреба у залученні іноземної робочої сили. Особливо це стосується визволених регіонів, зруйнованих війною. Враховуючи географію сучасних міграційних потоків, в Україну приплив робочої сили можна очікувати передусім з азійських країн. Відповідно, треба бути готовими до відповідних соціокультурних та соціально-психологічних викликів, які, як свідчить досвід інших країн, мають значний конфліктний потенціал, нівелюючи таким чином позитивний економічний ефект.

Відтак, для успішного залучення трудових ресурсів з інших країн Україні вже сьогодні необхідно мати продуману міграційну політику, яка б включала дотримання міжнародних стандартів у сфері міграції, міжнародного захисту, працевлаштування та інтеграції. Це водночас дозволить краще усвідомити напрями підтримки українців за кордоном.

Ознайомитися з повним текстом аналітичної доповіді можна за посиланням: https://razumkov.org.ua/images/2023/05/09/2023-MATRA-I-KVARTAL-5.pdf

 

Залишити коментар

*

Ви можете пропустити до кінця та залишити відповідь. Pinging у даний час недоступні.
Матеріали за темою: Декілька алгоритмів боротьби з демографічною проблемою