З 2015 року, на замовлення Міністерства молоді та спорту України, щорічно проводиться дослідження становища молоді, зокрема соціально-економічного стану, цінностей та уподобань. У рамках його продовження, але зі зміщеним акцентом на вплив повномасштабного вторгнення, наприкінці 2022 року аналітичним центром Cedos і дослідницькою агенцією Info Sapiens було проведено цю хвилю дослідження.

Становище молоді у зв’язку з повномасштабним вторгненням

Загалом 82% молодих людей зазначили втрати через війну. Можна припустити, що 18% респондентів, які не зазначили втрат від війни, їх не усвідомлюють або вважають свої втрати незначними порівняно з втратами інших людей, адже стресові та економічні фактори, ймовірно, торкнулися всіх.

Станом на листопад 2022 року майже половина молодих людей мали проблеми через відключення електроенергії та нестабільний зв’язок, але станом на момент підготовки звіту частота відключень електроенергії суттєво знизилась, тож можна припустити, що знизилась і актуальність цієї проблеми.

Інші найпоширеніші втрати від війни — це зниження або втрата доходу (36%) та погіршення психічного здоров’я (28%). Крім того, 18% зазначили розрив стосунків і стільки ж — розлуку з сім’єю, 16% — переміщення в інші населені пункти України (власне або членів сім’ї), 14% — смерть друзів або членів сім’ї, 6% — пошкодження житла і стільки ж — отримання травм, пов’язаних з воєнними діями (особисто або членами сім’ї).

На відміну від 2021 року суттєво зросла стурбованість здоров’ям (власним або близьких) — 50% проти 35% у 2021 році; а також стурбованість психічним здоров’ям — 22% проти 11% у 2021 році.

Відсутність грошей, яка в 2021 році була топ-проблемою молодих людей, відійшла на другий план після здоров’я та блекаутів (її зазначили 31%), але дохід респондентів суттєво знизився: якщо в 2021 році 23% зазначили, що їм не вистачає на харчування та/або вистачає лише на покриття базових потреб, то в 2022 році до цієї категорії потрапило вже 40%.

Стурбовані фізичною безпекою 27% опитаних, відсутністю можливості самореалізації — 19% та неможливістю працевлаштування — 19%.

Загалом на момент опитування 12% молоді шукали роботу (в 2021 році не було такого питання, але, за даними Омнібусу Info Sapiens станом на лютий 2022 року до вторгнення 7% молодих людей шукали роботу).

Попри величезні втрати від війни, на думку авторів звіту, зміцненню стабільності українського суспільства сприяють такі тенденції серед молоді:

• Зростання громадської активності. Частка молоді, що займається волонтерством, зросла з 20% до 42%. На противагу 6%, які вперше долучилися до волонтерської діяльності протягом останніх 12 місяців в 2021 році, у 2022 році таких було вже 30%. Також значно збільшилась частка молодих людей, які серед життєвих цілей зазначили — бути корисними своїй країні: з 6% у попередній хвилі до 37% цього року.
• Зростання частки тих, хто не хоче виїжджати з України з 49% в 2021 році до 66%.Це може пояснюватись як посиленням патріотичних настроїв та соціальної згуртованості, так і виїздом частини молоді за кордон (тоді як ті, хто не хотів виїжджати, частіше залишались в Україні або повертались з-за кордону).
• Бажання 76% молодих людей, які виїхали через війну за кордон, повернутись в Україну. Зокрема, 64% планують повернутися до свого населеного пункту, в якому раніше проживали, і тільки 2% — вже до іншого (решта не визначились). Прикметно, що 57% молоді за кордоном серед найважливіших цілей в житті зазначили бути корисними Україні.
• Єдність у баченні умов миру і майбутнього України. Молодь одностайно підтримує територіальну цілісність України: 86% респондентів визначили як абсолютно неприйнятний варіант «Україна претендує лише на ту територію, яка підконтрольна їй станом на сьогодні», а 71% так само відкинули варіант встановлення миру, за якого Україна контролюватиме територію станом на 23 лютого 2022 року. Також порівняно з 2021 роком суттєво зросла підтримка вступу до НАТО (з 59% до 80%) та ЄС (з 57% до 85%).
• Зростання толерантності до найбільш стигматизованих вразливих груп.Частка тих, хто не бажає жити поруч з ромами, знизилась з 44% до 35%, а поруч з ЛГБТІК+ — з 31% до 28%.

Незважаючи на зростання поширеності проблем психічного здоров’я внаслідок війни, дослідження не виявило загострення конфліктів серед молоді, навпаки, на відміну від 2022 року, знизилась стурбованість проблемами в родині, труднощами в спілкуванні, невмінням вирішувати конфлікти.

Окрім нетолерантності до вразливих груп, яка все ж лишається на високому рівні, конфліктам серед молоді можуть сприяти неприязнь та дискомфорт від російської мови серед оточення через асоціацію російської мови з російським впливом. Порівняно з 2022 роком частка україномовного спілкування з друзями зросла з 43% до 56%, на роботі або навчанні — з 51% до 63%, у сім’ї — з 49% до 58%, а частка виключно російськомовного спілкування в цих сферах знизилась майже вдвічі. Найчастіше російською говорять в сім’ї — 18%, а найрідше на роботі або в навчальних закладах — 9%.

На жаль, 3% молодих людей стикалися з насильством через російську мову спілкування впродовж періоду війни (серед тих, хто в сім’ї говорить російською, ця частка становить 9%). Водночас регулярні опитування суспільної думки впродовж війни свідчать про постійне зниження частки російськомовних, тож припускаємо, що частота конфліктів на мовному ґрунті буде знижуватись.

Також спонукати конфлікти можуть розбіжності в позиції щодо бойкоту російського культурного простору, який підтримують 72%, а проти такого бойкоту 20% молодих людей. Знову ж таки, розвиток українського культурного простору, ймовірно, запобігатиме таким конфліктам.

За словами переважної більшості опитуваних (72%), вони готові долучатися до процесу відновлення у своїй громаді, але лише 1% відповіли, що вже це роблять. Для підвищення громадської активності молоді, на думку респондентів(-ок), місцева влада або інші стейкголдери мають зосередитися на створенні проєктів для молоді або за її участі, фінансувати проєкти молодих людей, сприяти або проводити публічні заходи (навчально-освітні та суспільно важливі) для молоді та спільно з іншими віковими групами, відкривати молодіжні центри для дозвілля, розвивати програми стажувань при інституціях.

Становище вразливих груп у звʼязку з повномасштабним вторгненням

Представники(-ці) вразливих груп (роми, ЛГБТІК+, люди з інвалідністю) помітно частіше стикаються з дискримінацією та насильством, ніж молодь у середньому. Майже половина опитаних ЛГБТІК+ засвідчили, що стикалися чи були свідками насильства через гендерну орієнтацію та сексуальну ідентичність (зокрема, під час волонтерства, отримання гуманітарної допомоги, служби в армії), і майже усі опитані роми — з дискримінацією за ознакою національної чи етнічної приналежності (зокрема, і під час служби в армії). Третина опитаної молоді з інвалідністю зазнали дискримінації через стан здоров’я — повномасштабне вторгнення загострило цю проблему.

Особливості воєнного досвіду ромської спільноти визначаються насамперед їхнім соціально економічним становищем, яке було скрутним і до 2022 року, а зараз ще більш погіршилось через проблеми з працевлаштуванням, зокрема через заборону для чоловіків призовного віку перетинати державний кордон, а отже, тепер неможливо виїхати в пошуках роботи. Представники ромської спільноти також засвідчили додаткові проблеми з доступом до освіти — через перехід на дистанційне навчання з безпекових міркувань частина дітей з ромських родин не може навчатися, бо не має гаджетів. Також роми згадували дискримінацію під час служби в армії.

Представники(-ці) ЛГБТІК+ зазначали, що протягом 2022 року ставлення загалу до цієї групи поляризувалося. Ті, хто раніше ставився до представників(-ць) спільноти негативно, знаходять підтвердження своїм негативним упередженням у ситуаціях, пов’язаних з війною, зокрема в контексті військового обов’язку. Натомість менш радикально налаштована молодь долає це упередження завдяки відчуттю єднання у випробуваннях воєнного часу: спільна мета та спільний ворог згладили попередні конфлікти та зробили гомофобію неактуальною чи навіть неприпустимою, оскільки вона сприймається як частина державної ідеології РФ. На ФГД учасники(-ці) також згадували позитивний вплив публічних військовослужбовців(-иць) з ЛГБТІК+ спільноти на ставлення до цієї групи.

Молодь з інвалідністю на початку повномасштабного вторгнення відчула погіршення доступу до медичних послуг та ліків — через проблеми з постачанням та роботою аптек, лікарень, лабораторій в умовах бойових дій та відключень електроенергії, а також через досвід вимушеного переміщення, коли втрачається доступ до постійних лікарів та ліків.

Додаткові проблеми виникають через неможливий або ускладнений доступ до укриттів: для молоді з обмеженою рухливістю, а також для молоді з вадами зору — за обмежених можливостей пересування в темну пору доби в умовах відключення електроенергії.

Завантажити повний звіт у PDF можна за посиланням https://cedos.org.ua/wp-content/uploads/ua_28.04_vplyv_viyny_na_molod_v_ukrayini.pdf

Завантажити інфографіки у PDF можна за посиланням https://cedos.org.ua/wp-content/uploads/ukr_info-vplyv_viyny_na_molod.pdf

Дослідження проведено аналітичним центром Cedos і дослідницькою агенцією Info Sapiens за ініціативи, а також технічної та організаційної підтримки Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, Програми розвитку ООН в Україні та Міністерства молоді та спорту України, за фінансової підтримки МЗС Данії.

Дослідження складається з двох компонентів: кількісного (опитано віч-на-віч 2064 респонденти віком 14–34 роки) та якісного (проведено 12 фокус-груп). Польовий етап дослідження провела соціологічна компанія Info Sapiens у жовтні 2022 — січні 2023 року

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам чи упорядникам видання та не обов’язково відображають погляди Міністерства закордонних справ Данії, Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй, Фонду ООН у галузі народонаселення чи інших агентств ООН.