Благодійний фонд «Ти – з нами» завершив чотиримісячне дослідження проблем працевлаштування ветеранів «Захисти Захисника – чи готова Україна працевлаштовувати ветеранів з інвалідністю?».

Дослідження принесло неочікувані результати в частині неготовності роботодавців працевлаштовувати захисників, зокрема, з інвалідністю.

Держава, суспільство та роботодавці мають спільно працювати над вирішенням цього дуже гострого соціального питання.

Після перемоги, на яку ми всі чекаємо, до мирного життя повернеться близько мільйона українських ветеранів. Тисячі повертаються вже сьогодні, багато з них мають поранення, контузії, інвалідність. Всім нашим захисникам, що повертаються, потрібна робота. По-перше, як засіб для матеріального забезпечення себе і своїх родин. По-друге, робота – один з кращих інструментів психологічної і соціальної адаптації до мирного життя. Спілкуючись з колегами, щоденно виконуючи виробничі завдання, ветеран витісняє військові спогади, які заважають нормальному життю.

Тому, коли автори дослідження почули від ветеранів, з якими постійно спілкуються, про серйозні проблеми з працевлаштуванням, негайно розпочали дослідження з метою виявлення причин цих проблем і шляхів до їх усунення.

Фонд запитав думку понад 5000 роботодавців щодо проблем із працевлаштуванням ветеранів, але  зіткнувся з мовчазною незгодою бізнесу спілкуватися на цю тему. Як стало зрозуміло потім, роботодавці остерігалися осуду суспільної думки і репутаційних втрат внаслідок розголошення перепон до працевлаштування ветеранів. Відтак дослідникам довелося внести в опитування умову анонімності, після чого діалог все-таки налагодився.

Детальні відповіді на запитання анкети у підсумку надали 468 роботодавців з усіх галузей економіки, які представляли малі, середні та великі підприємства.

Головними цілями дослідження було:

• виявити перешкоди на шляху працевлаштування людей з інвалідністю, зокрема, ветеранів;
• з’ясувати потенціал і готовність роботодавців до працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, ветеранів;
• сформувати перелік стимулів з боку держави, які допоможуть роботодавцям ефективно інтегрувати ветеранів з інвалідністю до своїх робочих колективів.

Короткі результати:

Лише менше чверті роботодавців вважають, що немає жодних особливостей, які б заважали працевлаштуванню ветеранів з інвалідністю. У той же час більше половини опитаних (52%) зазначили, що серйозною перепоною є психологічні проблеми ветеранів та пов’язані з ними особливості поведінки (конфліктність, невизнання авторитетів, неготовність до субординації). Ще однією серйозною проблемою роботодавці назвали поширену, на їх думку, серед ветеранів схильність до вживання алкоголю та наркотиків (19% опитаних).

Нарешті, кожен двадцятий роботодавець вважає, що ветерани з інвалідністю мають отримувати від державу допомогу у розмірі, який дозволив би їм не працювати взагалі. Зі свого боку зазначимо, що реалізувати останню пропозицію неможливо через стан державних фінансів.

Оптимістичною виглядає готовність роботодавців інвестувати в адаптацію робочих місць під потреби ветеранів з інвалідністю – 54% опитаних готові це робити. Інші 46% вважають, що такі видатки має оплачувати держава.

Ще один цікавий факт, який виявило дослідження, – більша готовність до працевлаштування ветеранів з інвалідністю з боку іноземних компаній, що працюють в Україні, у порівнянні з вітчизняними. Це, вірогідно, пояснюється, більш розвиненою корпоративною культурою іноземних компаній і реально діючими у них політиками корпоративної соціальної відповідальності.

Треба зазначити, що більшість роботодавців ще не мали справи з влаштуванням ветеранів, які мають інвалідність, і їх думки щодо ризиків працевлаштування таких людей – здебільшого острахи. Але ж ці острахи вже сьогодні формують проблеми для наших захисників, тобто є більш ніж реальним фактором.

Також реальним фактором є стимули від держави, які, на думку роботодавців, можуть спростити працевлаштування ветеранів з інвалідністю. Серед цих стимулів є традиційні, які роботодавці отримували і раніше за працевлаштування вразливих верств населення. Наприклад, пільги по сплаті ЄСВ, субсидії за кожного влаштованого, компенсація видатків на облаштування робочого місця під потреби працівника з інвалідністю. Але є і ті, що стосуються саме ветеранів. Наприклад, роботодавці пропонують державі оплатити стажування ветерана. За час стажування, а це 2-3 місяці, роботодавець матиме змогу переконатися, що людина йому підходить, а ветеран – адаптуватися до колективу. А вже після стажування буде прийматися рішення щодо працевлаштування. Адже, як кажуть роботодавці, звільнити ветерана з інвалідністю майже неможливо, тож стажування допоможе сторонам визначитись, чи підходять вони одна одній. Як альтернативу роботодавці бачать спрощення порядку звільнення працівників з інвалідністю. Деякі роботодавці, які готові працевлаштовувати ветеранів і навіть надавати їм перевагу перед іншими працівниками, скаржаться на те, що не можуть знайти дані про ветеранів, що шукають роботу. У створенні такої бази даних також могла б допомогти держава. Нарешті роботодавці, які не мають у штаті власних психологів (а таких більшість), потребують підготовки своїх HR, щоб ті могли грамотно адаптувати ветеранів до трудових колективів. Таке навчання подекуди ведеться професійними психологами, але його масштаби недостатні.